Компанія Stellantis опинилася під пильною увагою канадських законодавців та профспілкових лідерів. Приводом послужили повідомлення про те, що автовиробник може використовувати свій завод у Брамптоні (Онтаріо) для збирання електромобілів (EV) на користь свого китайського партнера — компанії Leapmotor.
Цей скандал розгортається на тлі нестабільності, з якою Stellantis стикається в Канаді, включаючи закриття заводу в Брамптоні та подальшу відмову від зобов’язань щодо виробництва нового Jeep Compass на цьому майданчику. Останні звіти вказують на зміну курсу, яка, на думку критиків, підриває суть вітчизняного виробництва.
Модель «IKEA» проти реального виробництва
У центрі критики є метод, яким планується випускати ці автомобілі. За повідомленнями галузевих інсайдерів, майданчик у Брамптоні може використовуватися не для повноцінного виробництва — процесу створення компонентів та їх складання з нуля, — а для так званої «складання з готових вузлів» (knockdown assembly)**.
Флавіо Вольпе, президент Асоціації виробників автокомпонентів (APMA), порівняв цю потенційну стратегію зі збиранням меблів IKEA.
«Ці автомобілі повністю виробляються в Китаї з китайських компонентів, потім частково розбираються і доставляються сюди, щоб кілька сотень робітників зібрали їх наново», – повідомив Вольпе в інтерв’ю CTV News.
Ця різниця має критичне значення для канадської економіки. Повноцінне автомобілебудування – це потужний промисловий двигун:
– Високий рівень зайнятості: Повністю функціонуючий завод може забезпечити роботою від 10 000 до 12 000 осіб.
– Вплив на ланцюжок поставок: Локальне виробництво зазвичай генерує близько 3 мільярдів доларів щорічно за рахунок закупівель у канадських постачальників автокомпонентів.
– Економічна цінність: На відміну від цього, операції зі «складання вузлів» покладаються на імпортні комплекти. Це означає, що переважна частина вартості автомобіля та робочі місця, пов’язані з його компонентами, залишаються у Китаї.
Політичний та профспілковий опір
Запропонований план зустрів негайний опір з боку високопосадовців. Повідомляється, що як прем’єр-міністр Онтаріо Дуг Форд, так і федеральний міністр промисловості Мелані Жолі відхилили ці плани, що сигналізує про відсутність політичної волі для угоди, яка надає пріоритет зборці, а не виробництву.
Щодо профспілок, національний президент Unifor Лана Пейн зажадала, щоб Stellantis виконала свої колишні обіцянки щодо відновлення потужностей заводу в Брамптоні до початкового рівня. Політики висловлюють стурбованість тим, що якщо такі «складальні комплекти» будуть прирівнюватися до вітчизняного виробництва, це створить лазівку, що дозволяє китайським товарам обходити торговельні бар’єри.
Геополітичні та ринкові наслідки
Ситуація ускладнюється стратегічним партнерством Stellantis із Leapmotor. Після придбання 20% частки у китайській компанії у 2023 році Stellantis стала кровно зацікавленою у глобальній експансії Leapmotor.
Проте компанія стикається із серйозною стратегічною перешкодою: ринком США.
Щоб успішно експортувати автомобілі з Канади до США, вони мають відповідати суворим вимогам до регіонального змісту компонентів. Якщо завод у Брамптоні лише збиратиме китайські комплекти, готові автомобілі можуть не отримати права на безмитне ввезення на американський ринок, що зробить усю операцію економічно сумнівною для дистрибуції в Північній Америці.
Висновок
Stellantis стоїть на роздоріжжі: використовувати свою канадську інфраструктуру для дешевого складання китайського імпорту або інвестувати у глибоке локальне виробництво. Це рішення зрештою визначить, чи стане завод у Брамптоні наріжним каменем ланцюжка постачання електромобілів у Канаді, чи залишиться лише другорядним пунктом збирання іноземних товарів.
